Вогняна стихія в Бериславі: знищено унікальну пам’ятку архітектури
4 серпня 2026 року стало чорною датою для культурної спадщини України. Внаслідок удару російського безпілотника дощенту згоріла Свято-Введенська церква у місті Берислав Херсонської області. Ця старовинна дерев’яна будівля, що простояла майже три століття, була не просто храмом, а унікальним зразком козацької сакральної архітектури XVIII століття, об’єктом архітектури національного значення.
Історія, що перетворилася на попіл
Історія Свято-Введенської церкви сягає корінням 1725 року. Її було збудовано з міцного дуба у запорозькій фортеці Переволочній, тоді вона мала назву Воскресенська церква. Та справжня історія її існування розпочалася у 1784 році, коли козаки, демонтувавши дерев’яний храм, перевезли його Дніпром до Берислава. Там, на новому місці, церкву знову зібрали та освятили, вона отримала свою сучасну назву – Свято-Введенська.
Особливістю будівництва храму було використання традиційних методів з’єднання деревини, що забезпечувало надзвичайну міцність і довговічність конструкції. У будівництві не було використано жодного металевого цвяха, що є свідченням високої майстерності тогочасних зодчих. Церква витримала випробування часом, пережила зміни влади, численні війни та складні періоди радянських переслідувань. Вона була свідком бурхливої історії краю, зберігаючи віру та духовність поколінь.
На жаль, ця тисячолітня історія, втілена у дереві, не вистояла перед жорстокістю російської агресії. Удар безпілотника поставив крапку в багатосторічній оповіді про Свято-Введенську церкву. Цей акт знищення став черговим злочином Російської Федерації проти України та її невід’ємної культурної спадщини.
Начальник Бериславської міської військової адміністрації Олександр Алчієв засудив цей акт варварства, наголосивши на його злочинному характері. Наразі доля ікон та інших цінних церковних святинь, які перебували у храмі на момент атаки, залишається невідомою, що додає трагізму цій події. Знищення Свято-Введенської церкви – це непоправна втрата для української історії, архітектури та духовності.
На фоні цієї трагедії, новина про внесення Херсонесу Таврійського до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під загрозою набуває особливого звучання, підкреслюючи крихкість культурних надбань перед обличчям сучасної агресії.
