Венеція: Карантин для туристів чи спосіб зберегти місто?
Історична Венеція, одне з наймальовничіших міст світу, опинилася в епіцентрі уваги через запровадження плати за вхід для одноденних відвідувачів, що викликало хвилю критики як серед туристів, так і серед місцевих жителів. Ця ініціатива, спрямована, ймовірно, на регулювання потоку туристів та збереження унікальної атмосфери міста, вже наробила галасу, а нещодавня історія з тревел-журналісткою Джої Гендлер лише підкреслила неоднозначність нових правил.
Тиск на бюджет туриста: від проїзду до “повітря”
Гендлер, яка вперше відвідала Італію, ледь не зазнала суттєвого штрафу у розмірі до 100 євро за, здавалося б, невинний вчинок. Після довгих пошуків місця для обіду, вона вирішила придбати морозиво і присісти на сходинку, аби насолодитися ним. Натомість, на неї чекала несподівана зустріч з місцевими регуляторами, які роз’яснили, що таке сидіння на громадських сходах, як і вживання їжі та напоїв на землі, є порушенням правил, за які передбачено штраф від 100 до 200 євро.
Цей інцидент висвітлив суворість правил, які діють у Венеції, про існування яких багато туристів навіть не здогадуються. Міська влада пояснює ці обмеження необхідністю підтримання чистоти, безпеки та гігієни, а також збереженням унікального міського середовища. Серед інших заборон, що можуть обернутися для туриста штрафами від 25 до 500 євро, – купання у каналах, недозволене викидання сміття, перебування у місті у купальному одязі, годування птахів, їзда на велосипеді у певних зонах та ночівля на вулиці.
Проте, найпомітнішою новацією, що стала причиною гарячих дебатів, є запроваджена у 2024 році плата за вхід до міста для одноденних відвідувачів. Цей збір, який спочатку становив близько 5 євро і діяв лише у найзавантаженіші дні, стрімко розширює своє застосування. Новообраний мер Сімоне Вентуріні навіть заявив про можливість підвищення цієї суми до 50 євро, аргументуючи це як спосіб стримати надмірний наплив відвідувачів.
Реакція на “музейну” політику
Ініціатива викликала потужний резонанс. Колишній мер Венеції Массімо Каччарі різко розкритикував цю практику, назвавши її “варварством” і “нецивілізованістю”, що суперечить самій природі відкритого міста. Він порівняв Венецію з музеєм, вхід до якого потребує окремої плати, і закликав до повної відміни цього збору. На його думку, подібні заходи не тільки не є ефективними, але й шкодять іміджу міста.
Це питання виходить за рамки суто венеціанських проблем. Воно піднімає ширшу дискусію про баланс між правами місцевих жителів та потребами туристичної галузі, а також про те, як сучасні міста можуть впоратися з надмірною туристичною привабливістю, не втрачаючи своєї автентичності та доступності. Чи стане плата за вхід першим кроком до “приватизації” міських просторів, чи справді допоможе зберегти Венецію від перетворення на суто туристичний атракціон, покаже час.
