Американець зіткнувся з гіркою реальністю під час поїздки до високогірного Куско
Подорожі мрії нерідко приховують у собі несподівані виклики, які можуть затьмарити навіть найяскравіші враження. Цю істину на собі відчув американський тревел-журналіст Білл Како, вирушивши до перуанського Куско – одного з найвисокогірніших міст світу, що розташоване на вражаючій висоті близько 3 400 метрів над рівнем моря.
“Я був переконаний, що готовий до життя на висоті 11 тисяч футів. На жаль, я помилявся”, – зізнається Како. Він розповів, що, попри численні попередження про особливості місцевого клімату, він схильний був їх ігнорувати, вважаючи, що його організм впорається без проблем. “Наскільки все може бути погано? Спойлер: дуже погано”, – констатував журналіст.
Недооцінка висоти: пастка для недосвідчених туристів
Після прибуття до Куско, Білл Како, здавалося, не відчував жодного дискомфорту. Навіть запитання співробітниці готелю про можливі прояви гірської хвороби не викликало у нього занепокоєння. Йому запропонували безкоштовні засоби для полегшення акліматизації: чай із листя коки, що традиційно вживається в Андах, та мунью – андський м’ятний чай.
“Наслідуючи Тоні Монтану, я схопив пакетик коки, кинув його в гарячу воду та вважав, що став невразливим”, – згадує він. Однак, перша ж прогулянка горбистими вуличками міста, вкритими численними сходами, стала першим дзвіночком. Брак повітря, який він списував на звичайну задишку, почав переростати у серйозніші симптоми. Наступного ранку його розбудив головний біль та сухі потріскані губи, які, попри вживання великої кількості води, не вдавалося зволожити.
Куско: виклик для організму та шлях до просвітлення
Незважаючи на зростаючий дискомфорт, Білл Како не відмовився від запланованих екскурсій. Він наполегливо досліджував архітектуру інків, стародавні руїни та намагався впоратися з втомою, піднімаючись нескінченними сходами до цитаделі інків XV століття – Саксайуамана. “Весь цей час моє тіло немов кричало: “Навіщо ти це з нами робиш?” Але я продовжував іти вперед”, – розповідає журналіст.
На третій день відвідини Мачу-Пікчу, розташованого на 400 метрів нижче Куско, принесли полегшення. Однак, після повернення до міста, неприємні симптоми повернулися. Головний біль, поверхневе дихання та виснаження настільки сильно вплинули на його самопочуття, що повернувшись до готелю, він згадав про запропонований безкоштовно кисень для відвідувачів.
Кисень як порятунок та несподіваний урок
Привезений кисневий балон став тимчасовим порятунком. Фельдшер, який перевірив його рівень кисню, з’ясував, що показник становив лише 85% при нормі 95–100%. Навіть після отримання кисневої терапії, вранці самопочуття Білла не покращилося, і він з полегшенням чекав вильоту.
“Я ще ніколи так не радів можливості просто посидіти в герметичній кабіні літака й подихати цим чудовим рециркульованим повітрям”, – зізнається він. Однак, незважаючи на всі незручності, Білл Како не шкодує про свою подорож. Він вважає, що такі моменти, коли доводиться боротися з власною втомою та дискомфортом, є невід’ємною частиною “плати за враження”, роблячи їх ще ціннішими.
